За даними ЮНІСЕФ від початку повномасштабного вторгнення московітів на нашу землю 1.8 мільйона дітей виїхали з України, а 2.5 мільйона стали внутрішньо переміщеними особами в Україні. Ці цифри постійно змінюються. Частина сімей повертається, дехто навпаки залишає Україну на невизначений термін. Численними були пропозиції допомоги від друзів та колег з-за кордону на початку війни.
  Першою була Marilyn Mehlmann з Legacy 17 (Швеція) та Global Action Plan International, які простягнули руку підтримки нашим учням та вчителям, що волею долі опинились за кордоном. Так народився проєкт Make Education Not War, потім, MENW-2, далі новий проєкт, спільний з Університетом Марії Склодовської-Кюрі, Swedish Institute, Legacy 17 та Інститутом законотворчості та інформаційних технологій (м.Київ) зі складною назвою STSEM (Підтримка вчителів та учнів з досвідом міграції). В останньому проєкті учасниками стали дві когорти вчителів: перша працювала онлайн з учнями, які зараз живуть за кордоном, наступна - наживо з внутрішньо переміщеними учнями).

  Олена Зарічна, завуч із навчально-виховної роботи , мала честь координувати роботу цих проєктів в Україні. Повне методичне забезпечення та підтримка від Olena Pometun, психологічний супровід та керівництво проектом від Galina Gupan, завжди на звʼязку з консультаціями та інструкціями Galina Serova. Ми це зробили!Підсумком ПроєктIв STSEM I STSEM-2 стала конференція «Освіта без кордонів» у Любліні в Університеті Марії Склодовської-Кюрі, де зустрілися вчителі з України, Швеції та Польщі щоб поділитись своїми напрацюваннями, знайти спільне та відмінне у підходах до роботи з дітьми з досвідом міграції, щоб краще зрозуміти основи травмо-інформованої педагогіки.
  Пишаюся нашими вчителями - усіма, які брали участь в цих проєктах. Вас на конференції наші закордонні колеги називали Героями, Титанами, Неймовірними.